Однак фундамент цього механізму був вимуруваний на заборгованості домогосподарств та простих споживачів: позиках з погашенням у розстрочку – іпотеці, споживчих та автокредитах, кредитах на навчання; револьверних кредитах – кредитних картках, кредитах під заставу житлової нерухомості, овердрафтах; та більш ризикових споживчих кредитах – субстандартній іпотеці та кредитах «до получки». В результаті фінансовий ринок був зведений на позиковому капіталі та ризику, причому цей ризик не до кінця усвідомлювали навіть математики з науковим ступенем, що створювали ці продукти, годі вже й казати про трейдерів, покупців, рейтингові агентства та регуляторів. Одночасно з створенням та виведенням на ринок складних фінансових інстру- ментів, звичайні кредитні продукти ставали дедалі більш ускладненими та важ- кими для розуміння. Ринок заполонили інноваційні фінансові продукти, ство- рені з метою спростити доступ до кредитування та заохотити позичальників більш активно брати кредити для задоволення власних потреб. Споживачам пропонувалися цілі набори нових можливостей та варіантів управління своєю заборгованістю: кредити із плаваючою відсотковою ставкою, іпотека з випла- тою лише відсотків на початку періоду, іпотека зі сплатою основної частини кредиту в кінці строку погашення, трансферти залишків по кредитній картці, кредити «без довідки» та різні принадливі «заохочувальні схеми» (типу креди- тів без первісного внеску, без обслуговування протягом перших шести місяців), не кажучи вже про субстандартні іпотечні продукти. На жаль, як зазначається у документах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР): «Такі інновації та зростаюча складність продуктів кредитного ринку перекладає додаткові фінансові ризики на плечі фізичних осіб, яким складно зрозуміти умови своїх кредитів. …Наслідки непоінформованих кредитних рішень можуть бути катастрофічними1». Як показують проведені дослідження, навіть у найбільш економічно розвинутих країнах більшість населення має низький рівень фінансових знань і часто завищує оцінку власних знань та навичок щодо продуктів споживчого кредитування. Просто кажучи, більшість споживачів по всьому світі недостатньо підготовлені для того, щоб розуміти і управляти своїм боргом. Це занадто слабкий фундамент для побудови складної фінансової архітектури. ОЕСР та Світовий Банк поставили перед собою завдання підтримати програми фінансового навчання та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. ОЕСР аргументовано доводить, що фінансова освіта споживачів є тим фундаментом, що має підтримувати нормальне функціонування ринків капіталу та економіки в цілому. Світовий Банк виходить з того, що фінансова грамотність і обізнаність споживачів у власних правах є передумовою для створення ефективних і прозорих фінансових ринків, особливо у країнах, які перейшли з централізованого планування до ринкової економіки2. Внаслідок світової фінансової кризи 2008 року довіра до офіційної фінансової системи була підірвана, а її повне відновлення можливе лише за умови підвищення фінансового освітнього рівня споживачів кредитних продуктів. По всьому світу урядовими органами запроваджуються заходи щодо підвищення фінансової грамотності населення та вироблення ефективних шляхів покращання захисту споживачів фінансових послуг. У США вперше з часів незалежності створено спеціальне агентство з захисту прав споживачів фінансових послуг. Світовим Банком проведені дослідження з оцінки фінансової грамотності населення кількох країн, що раніше сповідували принципи централізованої економіки, зокрема Російської Федерації, Азербайджану, Болгарії та Словаччини. Ним просувається ідея щодо необхідності створення належної інституційної основи для захисту споживачів фінансових послуг. ОЕСР розроблено рекомендації щодо належної практики фінансової освіти та поінформованості з питань, пов’язаних з кредитуванням.
