|
На жаль для деяких українців Україна не стала в повному
обсязі тією землею, за яку б вони віддали своє життя. Відразу виникає запитання у кого це у нас? По деяким
неофіційним даним приблизно7-8 мільйонів українців працює за кордоном. Чи
можуть вони казати, що це наша Україна, коли вони від неї ні чого не отримали
ні належної роботи,медицини, захисту
своїх прав, навіть національної ідеї та надії на майбутнє. Приблизно така ж
цифра людей, які не можуть себе реалізувати в цій державі, не можуть заробляти
чесно гроші, тому що держава не в змозі створити нові робочі місця. Люди
вимушені працювати і отримувати заробіток у конвертах, при цьому не сплачуючи
пенсійні внески та інші соціальні податки. Так чия це Україна? Не великої купки
людей,які звикли отримувати над прибутки за рахунок простих громадян, які
бачать в нас тільки інструмент для свого збагачення, не турбуючись на належному
рівні про долі родин які ледве перебиваються з копійки на копійку, які скупили
заводи, шахти, та інші потужні підприємства, які будували наші діди в надії на
щасливе майбутнє, а зараз намагаються в черговий раз придумати щось подібне з
ринком землі і в черговий раз обдурити простих селян та відібрати за безцінь
їхню землю. Можливо я і помиляюсь, але час все покаже і доведе.. На жаль для того щоб вести розмову про нашу
Україну, для всіх повинні бути створені однакові умови, як це робиться в
розвинутих країнах. Нас на жаль історично роз’єднує багато питань. Це і пам'ять про другу світову війну, іноді мовні
питання, розуміння базових цінностей, питання Чорноморського Флоту то що. А
об’єднує Євро 2012,прагнення жити за Європейськими стандартами, прапор України,
культурна спадщина, однакові проблеми по всій Україні,бажання бачити Україну
потужною, міцною, самодостатньою та незалежною. Щоб закони які існують
виконувались всіма і всюди. Щоб наше суспільство не деградувало, не стояло
осторонь подій які спрямовані на національне відродження, або загрожували йому.
Нам потрібна злагода в домі, та
впевненість у майбутнє. Ми повинні об’єднатись навколо національної ідеї, яка
на жаль не дає про себе знати з якихось невідомих причин. Чомусь в школах, на шпальтах газет дуже мало
про це говориться, або не говориться в загалі. Можна згуртуватись і навколо
політичного лідера, але пліттю обух не переломиш. Повинні бути чітко визначені
перспективи, та бачитись реальні дії яки
б змушували людей по іншому подивитись на сьогодення. Чітко проводити молодіжну
політику, створювати робочі місця, будувати нові шахти, заводи, та по справжньому
дбати про звичайних людей. Думаю кожному з нас хочеться сказати, що це моя
Україна, що для нас створені однакові умови, що ми не бачимо ні якої
розбіжності в мовних та релігійних питаннях і ми теж маємо право бути рівними
серед рівних, як в питаннях економічних так і в правових відносинах. Тоді кожен
з нас буде з гордістю говорити собі і своїм дітям Україна у нас одна. Та коли ж
це станеться?
Вадим Алтухов
|
