На Донеччині, як і по всій Україні є діти які виховуються
в інтернатних закладах і зовсім не
пристосовані до самостійного життя, оскільки самі себе не обслуговують, а іноді
не мають доступу до жодних побутових приладів. Траплялись випадки, коли діти
вважали,що після заварювання,чай має бути одразу солодким. Вони не знали, що
потрібно для цього додати цукор, оскільки все своє життя отримували його вже
готовим. Діти також не вміють прати та прасувати білизну. Це здається не зовсім
зрозумілим. Але це є факт. Щоб запобігти цьому і дати можливість дітям виходити
в вільне життя більш підготовленими державні установи разом з громадськими
організаціями створюють спеціальні умови, в яких діти зможуть підготувати себе
і навчитись життєвим мудрощам. Нещодавно нам довелось відвідати один із
інтернатів в Донецькій області, де ми побачили справжню турботу всіх
працівників. Заступник директора з виховної роботи з любов’ю та щирим серцем
розповідала про своїх вихованців. Почали з того що всі недоліки які можливо і
були раніше вже враховані і зараз дітям приділяється більше уваги як від
спонсорів, так і від Держави. Дуже вагомий внесок в розвиток інтернатів області
вносить Рінат Леонидович Ахметов, і це не одноразова допомога, це традиційна програма.
Також існує практика отримання допомоги і від громадських організацій. В
інтернаті існує тренажерний зал, де під наглядом тренерів діти можуть займатися
фізичними вправами. Досягнень спортивних особливих немає, але такої мети і не
ставиться. Діти займаються футболом та легкою атлетикою. Є час і для художньої
самодіяльності. Більшість дітей співає, займається у театральних гуртках. Кому
потрібно провести час у читальному залі і дізнатись про нову літературу, тих
дітей гостинно зустрінуть робітники бібліотеки та допоможуть
зробити правильний вибір у відборі бажаної книжки. А саме головне існує
тренувальна кімната, яка обладнана всім необхідним для дорослого життя. Діти,
як дорослі під наглядом тренерів готують їжу і всі можливі страви. Можуть піти
до комп’ютерної кімнати і попрацювати в Інтернеті в пошуках книжок, яких ще
немає на даний час в книгарні. В цій кімнаті можна і поговорити про майбутню професію. Старші наставники
допоможуть обрати спеціальність, яка в майбутньому буде приносити прибутки і допомагати
заробляти на життя. Хто вирішить продовжити своє навчання, то і в цьому питанні
дітей очікує допомога. Лише хочется
додати від себе. Як нам зробити щоб менше дітей потрапляли в ці інтернати, щоб
батьки довго жили та не кидали своїх дітей, а Держава робила умови для
нормальних заробітків і гідного та повноцінного життя як для дітей так і для їх
батьків. А працівники освіти відчували себе самодостатніми та незалежними і
мали змогу говорити те про що вони думають і ні коли не боялися, що за не те
сказане слово вони зможуть лишитися своєї роботи. Чи дочекаємось ми цього? А
хотілось би.
|
