6 лютого 2013 року у
приміщенні інформаційного агентства
«Укрінформ» (вул.. Богдана Хмельницького,8/16) відбулась дискусія на тему:
«Незалежність судової системи в Україні та рекомендації ООН»
На цьому заході були присутні
журналісти, громадські діячі,судді України та представники міжнародних організацій. Ця тема викликала інтерес не
тільки в нашій країні, але і за її межами і їй всерйоз занепокоєні країни учасниці ООН. Вони надали
24 рекомендації покрашення ситуації у цій сфері. Чи готова Україна прийняти їх
та виконати. Що потрібно для посилення гарантій незалежності нашого суду. Як
зробити судові процедури більш відкритими та об’єктивними. І чи зацікавлені в цьому по справжньому.
Незалежна судова система, якщо
вона дійсно незалежна має характерні ознаки верховенства права. А яка якість нашої Української судової системи.
Питання судоустрою, відбір суддів, і їх незалежність. Подолання корупції в
судовій системі. Чи є ця система видимою та прозорою. Чи мають можливість
звичайні люди обговорювати її та контролювати. Незалежність суду від когось,
або від чогось. А від кого він може бути
залежним? Хто його таким робить.
Чи довіряють звичайні люди нашому
суду. Чи існують певні спостереження за
цими процесами. А чи є належна
законодавча база та механізми її реалізації. А чи можна назвати суддів процессуально захищенними. А можливо проблема
є у ментальності наших cсуддів. Чинне
законодавство дає можливість виносити справедливе рішення. Судовій владі потрібно бути більш незалежними а рішення
приймати об’єктивнішими. А чи є реальні проблеми. Так, це і проблеми
фінансування і виділення коштів на здійснення судочинства. Поки вони не як не змінились. Cудді
сьогодні мають змогу не залежати від політичної волі, а чи
дійсно це так . Забезпечення судових установ на сьогодні бажають чекати кращого.
Суди не мають належної матеріальної
бази. Багато суддів приходять на роботу зі своїми комп’ютерами.
Тяжко говорити про нашу судову
систему, але говорити треба. Ключові фактори, від яких залежить здійснювати
правосуддя, залежить переважно від трьох
речей. Перспективи покрашення стану справ. Правосуддя це справедливе
судівництво. Це не просто винесення рішень , це правосуддя.
1. Добір
кваліфікованих та незалежних порядних і чесних
людей на ці посади.
2.Незалежність суддів при виконанні нимми професійних забов’язань
3. Наявність ефективного
механізму до притягнення їх до дисциплінарної
відповідальності.
Судова реформа , яку розпочав Президент України ,дійсно
покращила систему добору на перше призначення суддів. Тобто нижні рівні
віддали, а там де справді приймаються рішення, маю на увазі вищі суди там все
залишається в ручному режимі. Ще більша
залежність від ролі голови суду. Основна
проблема, це порушення присяги. За це можна притягнути будь якого cуддю. На приклад за порушенная присяги та
звільнити його. Але звільняють не всіх. Звільняють
тільки тих кого треба. Хто не тримає
руку на пульсі. А як її тримати кожен
розуміє, як йому бачиться. Прозорість самої процедури не є до кінця визначеною.
Влада не робить те, що б вона мала робити. Така реформа її влаштовує. А чи можна назвати
її справедливою? А чи влаштовує вона інших і чи можна назвати її досконалою?
Громадяни мають мати
належний рівень активності і тільки тоді, ми зможемо давати фахові коментарі у
місцевих судах і нагадувати владі, що в них є системні контролери, які фахове
стежать за їх діяльністью. Корпоративні
історичні традиції. Судді не дисантуються до нас з інших
країн. Якщо ми подивимось на родинні зв’язки, то можна побачити що існують цілі
династії. Можна
зрозуміти шахтарські династії, лікарів та металургів, але суддівські зрозуміти
важко. Наче там медом помазано. Який
вихід з цієї ситуації і чи дійсно це можна назвати загрозою. Можливо і в суді
треба передавати досвід своїм нащадкам.
Україна не виконує приблизно 95 відсотків рішень Європейського
суду. А чому люди вимушені звертатись саме до європейських судів. Можливо, тому
що не вірять в серйозні системні зміни,
або довіра впала, або не вистачає звичайних правових знань. Безумовно це важлива тема. Чого б ми
збиралися і обговорювали її, якщо б все було добре. Суди свою діяльність не
приховують. Вони хочуть щоб інформація була доступна. Тому разом з
громадськістю і обговорюють ці питання і виносять їх на розсуд.
Треба і суддів захищати і
ставитись до їхньої роботи з повагою. Бувають випадки, коли ватажки злочинних угрупувань виходять на волю і
відкрито погрожують суддям і вимагають з них гроші. Чи допустимо це в цілі
візованій державі. Прикладів в Україні багато. Останній випадок в Харкові і ми
всі про це знаємо. Дійсно більшість cуддів в Україні
самі хочуть говорити про свої проблеми і робити певні висновки. Вони прагнуть
відповідати своїй місії. Напевно потрібний час і все виправиться. Але громадськість
повинна бути пильною. На мій погляд, без її допомоги швидких зрушень в цій
галузі чекати, ще прийдеться довго.
І на завершення нашої розмови, ми
зробили висновки,що нашу судову систему назвати повністю незалежною просто
неможливо, але нам в цій країні жити, і користуватись саме нашими судами. Так
давайте разом робити їх незалежними. Бажаю всім не доводити своїх справ до
звернень до згаданих установ. Проблеми є і їх становиться все більше.
Піддається впливу той суддя який хоче піддатися. Потрібно підтримувати нашого
Президента, якого ми вибрали, та реформи які він ініціює та робити все, що б
суди в Україні стали більш сучасними та їх рішення незалежними. Та чи
дочекаємось? Хотілось би. Ми маємо
відродити довіру до суду, що б не повернутись до тих часів, коли доводилось
шукати людей яких хоронили у старих копальнях і займались самосудом. Це дуже
жахливо. Борони нас Господь від таких згадувань.
Вадим Алтухов.
| 
