У своєму нинішньому вигляді Соціалістичний Інтернаціонал - організація,
що об'єднує соціалістичні, соціал-демократичні, робочі партії всього
світу, офіційно існує з 1951 року. Тоді у Франкфурті-на-Майні відбулася
Міжнародна конференція соціалістів. Її представляли делегати від 34
партій, переважно з Європи. У їх лавах на той час налічувалося 10 млн.
чоловік. На конференції була прийнята Франкфуртська декларація "Мети і
завдання демократичного соціалізму". Вона дозволила соціал-демократії,
спадкоємиці II Інтернаціоналу, по-новому після Другої світової війни,
на новій теоретичній базі підійти до розуміння свого призначення.
Франкфуртська декларація проголосила, що "демократичні соціалісти
визнають утвердження загального миру найважливішим завданням нашого
часу" і охарактеризувала соціалізм як міжнародний рух, учасники якого
прагнуть до однієї мети - "до системи соціальної справедливості,
кращого життя, свободи і миру у всьому світі". Обов'язковими ознаками
демократії в Декларації є принципи свободи слова, освіти, релігійних
переконань, свобода виборів при загальному голосуванні, судова система,
що забезпечує відкритий процес в незалежних судах, партійний плюралізм
і право на опозицію.
Демократизм і принцип консенсусу в організаційній побудові Соцінтерну,
уміння сфокусуватися на головних проблемах сучасності, привабливість
соціальної теорії зробили його центром тяжіння для партій всього світу,
що обстоюють погляди демократичного соціалізму.
До складу Соцінтерну також входять три братські організації - Соцінтерн
жінок, Міжнародний союз соціалістичної молоді і Міжнародний рух
"Фалькон"/Соціалістичний Інтернаціонал освіти.
Хоча партії - члени СІ відрізняються одна від одної, все ж таки можна
виділити декілька загальних ознак. По-перше, їх об'єднує орієнтація на
демократичний соціалізм, що розуміється не тільки як ідеал, але і як
процес тривалих необмежених в часі суспільних перетворень. По-друге,
партії Соцінтерну мають міцні зв'язки з місцевим профспілковим рухом і
різними категоріями найманих працівників. По-третє, в основі їх
співпраці лежить принцип політичного консенсусу. По-четверте, при
вирішенні соціально-економічних проблем для них є пріоритетним
соціальний захист трудящих. Інші питання (ринку, ціноутворення,
державного регулювання економіки) можуть розглядатися як особливості
партійного курсу в окремих країнах.
На відміну від комуністичного руху, соціал-демократи завжди захищали
послідовний плюралізм, тому в СІ достатньо і вкрай лівих, і підкреслено
помірних (від троцькістів до ліберальних шведських соціал-демократів).
У 1989 році Франкфуртська декларація трансформувалася в Стокгольмську декларацію принципів – документ, який проголошує найважливішими політичними цінностями свободу, справедливість, солідарність.
Стокгольмський документ виводить соціал-демократію на рівень глобальних
загальнолюдських вимірів, без яких вже не можуть вирішуватися і
регіональні, зокрема європейські, проблеми. У "Декларації принципів"
закріплені традиційні цінності соціал-демократії і визначені першорядні
завдання - інтернаціоналізація економіки, широкий доступ всіх країн до
інформації і нових технологій, розширення соціально-економічної і
політичної співпраці між різними народами, охорона навколишнього
середовища, забезпечення прав людини і соціальної справедливості. Вона
орієнтована на етичний, гуманний підхід до обґрунтування політики, в
якому основними цінностями проголошені демократія, свобода, рівність,
солідарність.
Найстаріший член Соцінтерну Соціал-демократична партія Німеччини (СДПГ).
Одні з найбільш впливових партій-членів Соцінтерну: Лейбористська
партія Великобританії (керівник – діючий прем'єр-міністр країни Гордон
Браун), Іспанська соціалістична робоча партія (керівник – діючий
прем'єр-міністр країни Хосе Луіс Сапатеро), Соціал-демократична партія
Швеції (керівник – Мона Салін), Соціалістична партія Франції (керівник
Мартін Обрі).
Представники СІ, як правило, користуються великим впливом на політику
своєї країни. Зараз багато хто з них входить в уряд і урядові коаліції.
Найвагоміше в Соцінтерні представлена Європа - більше 50 партій.
Окремої уваги заслуговує Партія європейських соціалістів - європейська
партія, що складається з соціалістичних, соціал-демократичних і робочих
партій з країн-членів Євросоюзу і Норвегії.
Очолює партію Поль Нюруп Расмуссен. Мартін Шульц – керівник фракції ПЄС в Європарламенті.
Вона була заснована в 1992 році, хоча її історія розпочинається разом з
функціонуванням Європейського парламенту, де в 1952 році була
сформована Соціалістична група. У 1973 була заснована Конфедерація
соціалістичних партій, пізніше в 1992 році вона перетворилася на ПЄС.
Партія Європейських соціалістів налічує більше тридцяти членів і є
єдиною європейською партією, що включає партії всіх країн-членів ЄС.
На минулих виборах в Європарламент (відбулися в червні 2009 р.) ПЄС
одержала 161 мандат з 736. Представник ПЄС Марек Сивец займає пост
віце-президента Європарламенту.
Партія бере активну участь в роботі Соцінтерну і просуванні соціал-демократичних ідей в Європі.
Найвищий орган Соцінтерну з'їзд (конгрес), який проводиться один раз на
три роки. У проміжках між з'їздами його діяльністю керує Рада, що
скликається двічі на рік.
На даний момент генеральний секретар Соціалістичного інтернаціоналу –
Луіс Айяла. У різні часи СІ очолювали такі відомі політики, як Віллі
Брандт (екс-канцлер Німеччини), П’єр Моруа (прем'єр-міністр Франції),
Антоніо Гут’єррес (прем'єр-міністр Португалії) та інші.
Принцип солідарності членів Соцінтерну знайшов віддзеркалення в
офіційно прийнятому зверненні соціалістів один до одного - "товариш".
