ЗВІТ для ЗМІ за результатами моніторингу КВУ стану політичних сил в Донецькій області напередодні виборчої кампанії.
Метою дослідження було з‘ясувати чи відповідає рівень розвитку партійної системи новим викликам і завданням. Предметом моніторингу був стан діючих політичних сил в Україні, їх потужність, рівень внутріпартійної демократії та залежність від зовнішніх впливів, рейтинг та готовність до майбутніх виборчих кампаній. Об‘єктом дослідження стали як політичні партії, так і партійні блоки або громадські рухи, які претендують на боротьбу за владу.
Моніторинг складався з двох частин: дослідження обласних осередків КВУ, у т.ч. Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України», а також експертного опитування. Опитування було проведене 10-16 квітня 2009 року. Загалом по Україні був опитаний 101 експерт. Політичні сили оцінювалися за 5-тибальною шкалою, де 1 – «мінімальний» рівень, 5 – «максимальний».
За результатами моніторингу Донецька обласна організація ВГО «Комітет виборців України» констатує:
1. Напередодні виборчої кампанії Партія Регіонів зберігає повний контроль над органами виконавчої влади та місцевого самоврядування Донецької області. Експерти по Донецькій області визначили, що другою, після ПР, за рівнем представництва в органах місцевого самоврядування є Комуністична партія України. Моніторинг встановив певний рівень присутності Блоку Литвина в органах виконавчої влади Донецької області (на рівні деяких районних адміністрацій). У той же час, політичний процес в області не дає підстав говорити, що присутність КПУ та Блоку Литвина в окремих органах влади суттєво вплине на результати їх виборчих кампаній.
Жодні переформатування в центральних владних інституціях не спричинили змін в області. Регіональна ситуація відрізняється від загальнонаціональних тенденцій, оскільки на рівні країни Партія Регіонів поступається БЮТ у представництві в органах виконавчої влади. У той же час, експерти з різних областей України надали Партії Регіонів першість щодо представництва політичних сил в органах місцевого самоврядування. Співставлення специфіки Донецької області та загальнонаціональних тенденцій дозволяє зробити припущення, що представництво у місцевій владі буде належати до виборчих ресурсів Партії Регіонів. У випадку ж проведення місцевих виборів можна очікувати втілення лише двох сценаріїв: 1) Певна плюралізація депутатського корпусу місцевих рад Донецької області; 2) Ліквідація “соціалістичних анклавів” в деяких районах області та збереження контролю ПР над місцевими радами.
У регіоні зберігається висока імовірність застосування адміністративного ресурсу під час виборів.
2. Результати моніторингу свідчать про збереження Партією Регіонів найвищого електорального рейтингу в Донецькій області. Її найблищіми суперниками в регіоні, зі значним спадаючим відривом, є КПУ, БЮТ та майбутня політична сила А.Яценюка. До електоральних викликів Партії регіонів належить розчарування мешканців області у всіх політичних силах (за окремими оцінками такі настрої мають до 60% донеччан) та наявність запиту на нові політичні сили. Окремі експерти до електоральних ризиків ПР віднесли внутрішньопартійну ситуацію, спираючись на заяви окремих впливових представників організації про готовність співпрацювати з діючим урядом.
У загальнонаціональному розрізі Партія Регіонів також займає першу електоральну позицію, другу позицію займає БЮТ, третю-потенційна партія А.Яценюка.
3. У Донецькій області найвищим рівнем внутрішньої конфліктності характеризуються політичні сили «Народний Союз «Наша Україна» та Блок Юлії Тимошенко. Усі місцеві експерти зазначили, що цим регіональним організаціям притаманні гострі внутрішні дискусії, публічні конфлікти та організаційні неузгодженості. У «Народному Союзі «Наша України» проблема загострюється фінансовою невизначеністю, відсутністю дієвого регулювання місцевих партійних процесів з боку центрального керівництва, відтоком кадрів та людського ресурсу до інших політичних проектів. Місцевий БЮТ також пройшов декілька етапів внутрішнього протистояння, у т.ч. публічного. Внутрішньоорганізаційні конфлікти супроводжувались пасивністю центральних органів партії щодо врегулювання ситуації. Подолання конфліктного потенціалу в регіональному осередку БЮТ залежить від нового лідера організації, який був обраний після складання народним депутатом Г.Задирко повноважень очільника місцевого осередку. Не порівняно меншим рівнем внутрішньої конфліктогенності характеризуються місцеві організації Партії Регіонів, КПУ, Блоку Литвина та «Єдиного центру». Експерти також зазначали, що внутрішнє протистояння в регіональній організації Партії Регіонів можливе на публічному рівні тільки у тому випадку, якщо загальнонаціональні групи інтересів в партії перейдуть до відкритих конфліктів.
4. Найбільш високий рівень політичної активності в регіоні демонструють Партія Регіонів та КПУ. Інші регіональні організації політичних партій не проявляють серйозних претензій на політичну присутність в області. У той же час, акції регіональних осередків Партії Регіонів та КПУ визначаються не місцевими проблемами, а загальнонаціональними політичними дискусіями. Заходи “Донбас — дітям Південної Осетії” чи «Ющенко-чемодан-Америка», наприклад, важко віднести до тих, які визначатимуть життя мешканців Донецької області. На рівні регіону політичні партії демонструють слабку здатність до моніторингу соціально-економічної ситуації та адекватної реакції на неї. Більшість політичних завдань вирішується у адміністративному порядку, що проявляється у широкій практиці залучення посадових осіб місцевого самоврядування до партійної діяльності.
Партія Регіонів зберігає контроль над виборчими процесами в області. На дочасних місцевих виборах, які проходили в IV кварталі 2008 р. та І кварталі 2009 року, висуванці, здебільшого, Партії Регіонів здобували перемогу. Певну конкуренцію Партії Регіонів на цих виборах намагалась скласти регіональна організація «Єдиного Центру». «Єдиний центр» робив ставку на окремих місцевих лідерів. Цей процес супроводжувався конфліктами, “Єдиний центр” декілька разів ( листопад 2008 р - березень 2009 р ) оголошував перемогу свого кандидата на виборах сільських та селищних голів, після чого Партія Регіонів спростовувала цю інформацію. У окремих випадках БЮТ також оголошував про перемогу своїх кандидатів на дочасних місцевих виборах.
5. За медійною присутністю беззаперечним лідером в області є Партія Регіонів. Більшість ЗМІ області є лояльними або нейтральними до цієї регіональної організації. Партія Регіонів зберігає потенціал для мобілізації своїх інформаційних ресурсів. Серед загроз експерти зазначили, що під час передвиборчих кампаній медійна присутність Партії Регіонів може бути домінуючою. Залишається невирішеною проблема комунальних ЗМІ, які під час попередніх виборів на неконкурентних умовах розміщували політичну рекламу окремої партії. Крім Партії Регіонів, ЗМІ області активно висвітлюють політичні акції КПУ. По відношенню до КПУ в ЗМІ регіону переважають нейтральні оцінки. Інші регіональні організації політичних партій або не створюють інформаційних приводів, або мають негативну медійну присутність.
6. За ресурсним потенціалом (структура, фінансування, мережа офісів) регіональна організація Партії Регіонів займає перше місце. БЮТ, КПУ та «Єдиний центр» є найблищіми конкурентами Партії Регіонів в цьому аспекті партійного будівництва. Зберігаються підстави говорити про факти фіктивного членства в регіональних організацій окремих партій.
7. За станом готовності до проведення президентських або позачергових парламентських виборів партійні організації Донецької області розподіляються наступним чином. Найбільш підготовленою до виборів є Партія Регіонів. Другу позицію за рівнем готовності займає КПУ, третю розділяють «Єдиний центр» та БЮТ, четверту - Блок Литвина. Інші партійні організації, за оцінками експертів, не готові для повноцінної участі у виборах.
Висновки:
* За час, який пройшов після дочасних парламентських виборів 2007 року, суттєвої плюралізації партійного простору Донецької області не відбулось. Партія Регіонів продовжує домінувати у політичному процесі регіону.
* Зберігаються можливості для застосування адміністративних методів у партійному будівництві та під час виборчих кампаній.
* Зберігається високий рівень заангажованості посадовців місцевих органів влади партійним процесом. Використовуються методи штучної мобілізації населення області на політичні акції.
* Більшість регіональних осередків політичних партій у своїй поточній діяльності залежать від центрального керівництва, що негативно впливає на взаємодію з виборцями.
* Спостерігається доволі високий рівень внутрішньої конфліктності у регіональних організаціях політичних партій. Як мінімум дві партійні організації, БЮТ та «Народний Союз Наша Україна», зіштовхнулися з необхідністю подолання внутрішніх протиріч.
* У регіоні відтворюється «симуляція» електоральної присутності політичних партій. На політичні акції штучно мобілізуються «прихильники»партій. Також застосовується технологія з прив’язки управлінців локального рівня до тієї чи іншої партії з метою створення інформаційних приводів (наприклад, боротьба між ПР та «ЄЦ» навколо партійної приналежності переможців на місцевих виборах).
* Зберігається низька ефективність у взаємодії регіональних організацій з виборцями. Розподіл посад у партійних вертикалях визначається факторами лояльності, а не роботою з рядовими членами та прихильниками політичних сил.
Коментар Голови Правління ДОО ВГО «Комітет виборців України» Сергія Ткаченко до результатів моніторингу:
«Один з висновків, який можна зробити за результатами моніторингу, це те, що ніхто, крім ПР, до системної роботи в регіоні не приступив. Якщо б декілька років тому інші політичні сили системно взялись за наш регіон, то наразі ми б мали інший розподіл сил. В Донбасі не можна працювати наскоками, ті, хто працює тут тільки перед виборами, не можуть взяти більше 3%. Розуміючи, що час втрачений, більшість політичних сил діють виключно технологічно, обирають ті регіони, де у них більше прихильників та вищі шанси досягти успіху. Тобто, об’єктивних передумов для якісних перетворень на електоральному просторі Донеччини не має. Втім, безумовно, невідомо, як будуть голосувати ті, кого можна віднести до протестного електорату. Також можна зробити припущення, що певні політичні сили спробують отримати в області мінімальну підтримку виборців (прохідні 3%), спираючись на окремих впливових посадовців чи бізнесменів. Але, видається, що така стратегія не може замінити систему роботу.. »
«..Крім цього, вражаючою залишається дистанція між партіями та громадянами. Люди голосують за принципом «один за всіх», коли уся електоральна вага партії визначається лише обличчям її лідера. Тому доцільним видається впровадження системи відкритих списків на парламентських виборах. З метою пришвидшення цього процесу КВУ вже розпочала просвітницьку акцію з роз‘яснення особливостей виборчої системи за відкритими регіональними списками та популяризації запровадження «відкритих списків» серед виборців. Реалізація проекту передбачатиме формування регіональних «списків кандидатів» від політичних сил, «голосування» в мережі Інтернет та вуличні голосування…».
